РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 7 (19 лютого 2010) 

  • Історія та сьогодення Південно-Західної (цифри і факти)


    ВЕРБИЦЬКИЙ Олександр Матвійович (1875-1958) - український архітектор, почесний член Академії будівництва і архітектури УСРС (з 1956 р.). Народився в Севастополі в сім'ї техніка-будівельника. В 1898 р. закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів. З 1901 по 1933 р.р. - архітектор управління Південно-Західних залізниць. З 1919 - професор Київських будівельного та художнього інститутів. Вербицький збудував на Україні багато споруд. Найзначніші з них - Київський вокзал (1928-1933), елеватор в Одесі, цукровий завод у Верхнячці, паперова фабрика в Малині та інші.

    (Продовження. Початок у №39-48 за 2009 р., №1-6 за 2010 р.)

    Після зупинки поїзда машиніст, оглянувши паровоз, виявив несправність гальм. Тож категорично відмовився вести поїзд далі, тому що, за його словами, на ухилі біля Кадетського гаю він розвине таку швидкість, що зупинити склад на вокзалі буде неможливо.

    Певна частина пасажирів, погоджуючись з доводами машиніста, готова була далі йти пішки. Але інші, переважно, солдати, зажадали негайно їхати до Києва. Схопивши машиніста, збуджені вояки заявили, що у разі відмови вони кинуть його в топку паровоза.

    Умовляння машиніста не допомогли, тож поїзд без гальм рушив до Києва, поступово набираючи швидкість. Від самого початку руху, машиніст, як останню можливість, став гучно подавати сигнали тривоги, сподіваючись, що на вокзалі зуміють зрозуміти ситуацію і направлять поїзд на наскрізну лінію. На жаль, в цей час на станції усі вони були зайняті, тож цей поїзд № 4 був пущений по колії, яка закінчується тупиком біля колишнього царського павільйону.

    На повній швидкості поїзд проскочив повз будівлю вокзалу, розкидавши врізнобіч тупикові упори, врізався у натовп солдатів, які перебували на платформі, очікуючи відправки на фронт, і пішов далі. Потім паровоз з тендером і багажним вагоном відірвалися від поїзда і, проскочивши платформу, врізалися в павільйон, зруйнувавши вщент приміщення чергового по станції Московсько-Києво-Воронізької залізниці, а також телефонну і телеграфну кімнати, в яких перебували чергові працівники. Після цього паровоз зупинився, застрягши в уламках будівлі. Допомогу пасажирам було швидко організовано. Понад сто чоловік постраждали, 26 загинули.

    Багато чого бачив Київський вокзал на своєму віку - і емоції солдата, який почув заповітні слова перед відправкою на фронт, і сивину самотньої матері, яка так і недочекалася сина з війни, і спотворене обличчя утікаючого загарбника.

    А от яким побачили Київський вокзал очі денікінця у серпні 1919 року: «Вокзал зберігає ще суто військовий вигляд. Усі колії зайняті ешелонами з військовими вантажами. Біля самого перону стоять два величезних броньованих поїзда «Витязь» і «Князь Пожарський». Трохи далі стоїть агітаційний поїзд «Донського відділка пропаганди імені генерала О.М. Каледіна... («Киевлянин», 22 серпня 1919 року).

    Увесь цей час доводилося користуватися тимчасовим дерев’яним будинком, спорудженим ще у 1911 році, експлуатація якого була розрахована лише на час побудови нового вокзалу. Лише у 1925 році комісія з перебудови Київського залізничного вузла зробила висновок, що вибір місця для будівництва станції зроблено правильно, але прийнятий свого часу проект абсолютно не підходить до збільшених експлуатаційних вимог і підлягає докорінної переробки з тим, щоб будівля проектувалася не як тупикова, а за прохідним типом. Відповідний проект плану вокзалу було розглянуто науково-технічним комітетом НКШС у березні 1927 року, схвалений їм і прийнятий за основу для організації подальшого конкурсу на проект фасаду. Вокзал був розрахований на обслуговування 36000 пасажирів на добу. До участі у Всеукраїнському персональному конкурсі було запрошено дев’ять архітекторів - п’ять з Києва (Андрєєв, Д’яченко, Кобелєв, Альошин, Вербицький) і чотири з Харкова (Бекетов, Кравець, Покірний і Ротерт).

    Постановою журі перша премія була присуджена проекту під девізом «Реле у колі», автором якого виявився Вербицький за участю Альошина. У розробці проекту брали участь студенти Київського художнього інституту Заболотний та Юрченко, які стали згодом також відомими архітекторами.

    Науково-технічний комітет НКПС, а потім і Наркомпуть визнали вибір журі правильним, але разом з тим відзначили, що цей проект не може бути прийнятий до виконання, тому що не відповідає вимогам, що пред’являються до споруд такого важливого значення, як Київський вокзал, а відтак запропонували замовити проекти ще чотирьом відомим архітекторам вже в масштабі всього СРСР.

    Замовлення виконували архітектори Москви (Щусєв, брати Весніни, Рерберг) і Ленінграда (Щуко).

    2 січня 1928-го журі, розглянувши як знову представлені чотири проекти, так і раніше премійовані, враховуючи не тільки художність, а й доцільність архітектурних прийомів і конструкцій, дійшло висновку, що все ж таки найбільш вдале рішення знайдено у проекті архітектора Вербицького, який раніше отримав першу премію. Весь цей конкурсний матеріал знову був відправлений у НКШС, де науково-технічний комітет, зупинившись на проектах Вербицького і Рерберга, запропонував авторам у місячний термін доопрацювати проекти фасадів.

    На це нове змагання Вербицький представив два варіанти - один у кам’яних барокових формах, другий - у залізобетонних, сучасних. Архітектор Рерберг від цього останнього змагання відмовився.

    (Далі буде...)

    Петро МОСКАЛЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05