РОЗДІЛИ
ПРО ЗАЛІЗНИЦЮ
ІСТОРІЯ ТА СЬОГОДЕННЯ ЗАЛІЗНИЦІ
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Рабочее слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
ПЕРЕДПЛАТА «РАБОЧЕЕ СЛОВО»
ФОТОГАЛЕРЕЯ
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
НОВИНИ
Мапа сайту



  • Перелік випусків »  № 41-42 (4 листопада 2011)
  • Випуск №41-42 4 листопада 2011
    Зміст
    1. Олексій КРИВОПІШИН, начальник Південно-Західної залізниці: «Зустрічати свято успіхами у праці!» (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    2. Сузір’я талантів (Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ)
    3. Шановні друзі!
    4. Павло ШИМКО, мер м. БАХМАЧА
    5. ХРОНОГРАФ 1960 – 2010
    6. Якщо життя котиться, мов по рейках (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    7. «Це вже як сім’я» - в один голос заявляють про свій колектив напередодні Дня залізничника диктори вокзалу Київ-Пасажирський (Олена МИКИТЕНКО, Фото Віталія НОСАЧА)
    8. АНАТОЛІЙ ФЕДОРУК, мер м. БУЧА: Станція - це серце міста
    9. Дружба щира, багатолітня (Микола ПАЦАК)
    10. ВІД СВЯТА ДО СВЯТА (Фото Віталія НОСАЧА, Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ та Сергія ГУКА)
    11. «Чудово, що на станціях, у підрозділах Південно-Західної залізниці будуються храми та каплиці з хрестами на них. Це - свята справа» (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    12. Як пісня до Києва привела (Микола ПАЦАК)
    13. Станція Спортивна (Ольга ГАНУЛ, заступник директора КДЮСШ «Локомотив», Фото з архіву «РС» та клубу «Локомотив»)
    14. Життя триває! (Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ)
    15. Моя залізниця - моє майбутнє! (Фото з архіву редакції)

    Олексій КРИВОПІШИН, начальник Південно-Західної залізниці: «Зустрічати свято успіхами у праці!»

    Наша розмова з начальником Південно-Західної залізниці Олексієм КРИВОПІШИНИМ відбувалася напередодні Дня залізничника.

    - Олексію Мефодійовичу, за традицією, напередодні професійного свята підсумовується виробнича діяльність магістралі.

    - У цьому році було зроблено чимало. Ми досягли показників, якими по праву можемо пишатися. З початку поточного року колектив Південно-Західної залізниці забезпечив у повному обсязі перевезення пред’явлених вантажів і пасажирів, а також пропуск транзитного вагонопотоку. Статистика свідчить, що і до плану, і до рівня минулого року досягнуто очевидне зростання основних показників нашої діяльності.

    Завдячуючи завчасно проведеним підготовчим роботам, характер яких, як правило, визначається перед удосконаленнями у транспортній інфраструктурі на залізничних напрямках, зусиллями фахівців з багатьох підрозділів нашої залізниці проведено електрифікацію дільниці Фастів - Житомир. Сьогодні продовжуємо електрифікацію у бік Новограда-Волинського. Успішно завершено спільний проект Південно-Західної залізниці та столичної влади «Міська електричка» в Києві. Впроваджено рух рейкового автобуса між Вінницею і Хмельницьким. Завершено першу чергу будівництва та впроваджено в експлуатацію автомобільний рух столичним залізнично-автомобільним мостовим переходом через Дніпро. З максимальною відповідальністю наші зодчі поставились до будівництва вокзалу на станції Фастів, майже завершено реконструкцію вокзалів Козятина та Жмеринки.

    - Відомо, що позитивної динаміки у вантажному та пасажирському господарствах вдалося досягти завдяки роботі, яка проводиться на столичній магістралі. Будь ласка, розкажіть докладніше про справжній фронт робіт.

    - Варто наголосити на тому, що, починаючи з березня поточного року, залізниця постійно перебуває в щільному кільці масштабних колійних робіт. Магістраль готується до впровадження прискореного руху на головних пасажирських напрямках Гребінка - Київ, Коростень - Здолбунів. На порядку денному - здійснення комплексу робіт для вчасної і якісної підготовки величезного транспортного комплексу до впровадження руху пасажирських експресів.

    Якісно проводиться удосконалення залізничної інфраструктури, яке не припиняється ні на день. Одночасно виконується поточна робота в усіх господарствах столичної магістралі.

    Роботу транспортного конвеєра можна порівняти з функціонуванням людського організму. І у тому, і в іншому випадках навіть незначні перебої можуть спровокувати виникнення серйозних проблем. Щоб не виникала «аритмія» у залізничних перевезеннях, повсякчас концентруємо творчі зусилля в усіх підгалузях залізниці. Незважаючи на те, що існує гострий дефіцит рухомого складу, у першу чергу піввагонів, вишукуємо резерви у процесі перевезень. Залізниця зуміла збільшити навантаження до плану на 8,9% і до минулого року на 15,1%. Майже удвічі. Це, дійсно, чудовий результат. Таким чином, у виграші і залізничники, і вантажовідправники. Рухомий склад прискореними темпами відправляється до клієнтів Південно-Західної магістралі. Переконаний, дисципліна виконання графіку руху вантажних поїздів завжди має бути на належному рівні.

    - Олексію Мефодійовичу, транспортна преса неодноразово звертала увагу на величезні перетворення в залізничній енергетичній сфері. Це дозволяє досягти відчутних зрушень, зокрема у русі вантажних поїздів. Чи є про що розповісти сьогодні?

    - Так, про те, як діють фахівці, свідчить галузева статистика. Працює єдина команда, в якій кожний добре знає свою справу.

    Досить своєчасним стало впровадження електрифікованих дільниць Ворожба - Конотоп і Фастів - Житомир. Мета - прискорити рух вантажних поїздів на цих дільницях, щоб забезпечити вивіз продукції з підприємств країни та гарантувати безперебійний потік транзитних вантажів. З найменшими витратами було відхилено рух вантажних поїздів із Гребінківського й Коростенського напрямків. Адже тут ведеться підготовка залізничної інфраструктури для курсування прискорених пасажирських поїздів. Цей процес перетворень виправданий часом. Адже у перспективі обсяги перевезень будуть зростати.

    Цікавий факт не лише для залізничників. Зрозуміло, що Південно-Західна магістраль заробляє, як кажуть, завдяки тому, що крутиться колесо рухомого складу. І чим швидше, тим вигідніше для транспортної економіки. Цьогоріч також вдалося поліпшити якість використання вантажних вагонів. Уявіть, в цьому році вантажний рухомий склад квапився до залізничних клієнтів на 4,5 години швидше у порівнянні з плановими показниками. Це важливий показник. Для фахівців він є особливим. Вагон не стоїть, вагон заробляє. На його шляху не має бути жодних «бар’єрів». Факт - скороченню термінів простою рухомого складу на технічних станціях, за умов поїзної роботи в основному в нічний час, сприяв творчий підхід диспетчерського апарата щодо максимального використання ниток графіку руху поїздів. На успіх спрацював процес удосконалення технології пропуску вагонопотоків у межах залізниці й між основними станціями. У підсумку це дало можливість вивільнити для додаткового навантаження понад 530 вагонів у середньому на добу. Це вкрай важливо в умовах дефіциту залізничного рухомого складу.

    Удосконалюються не лише вантажоперевізні «артерії» нашої залізниці. Працюємо і над покращенням процесу транспортування продукції промислових підприємств і забезпечення графіку руху транзитних вагонопотоків. Досвід допомагає і техніка має не підвести під час транспортування великовагових поїздів. Цього року технології формування й ведення великовагових составів виведено на новий якісний рівень. Удосконалено технологічний конвеєр - від навантаження продукції до доставки її до залізничної клієнтури. Середню вагу вантажного поїзда підвищено на 200 тонн! Констатую: практично кожен другий поїзд на залізниці великоваговий. Отже, зусилля колективу столичної магістралі гарантують якісні перевезення.

    - Варто наголосити і на позитивних зрушеннях у галузі пасажирських перевезень?

    - Погоджуюсь. Маючи статус столичної магістралі, ми вирішуємо питання розвитку транспортної інфраструктури не лише Києва щодо організації міських пасажирських залізничних перевезень. Ми розуміємо, що впровадження руху міської електрички - це захід державного масштабу. Також це вплинуло на технологію роботи перевізного процесу, в першу чергу Київського залізничного вузла. Маємо позитивні відгуки від пасажирів, які користуються рейковим автобусом, зокрема на дільниці між Вінницею і Хмельницьким. Крім того, забезпечуємо підвищений попит у перевезеннях пасажирів на найпопулярніших напрямках.

    Покращення сфери обслуговування на всіх без винятку пасажирських вокзалах та платформах відчули багато подорожан. Саме для цього оновлюємо парк пасажирських вагонів. Велику увагу приділяємо й створенню умов для комфортних мандрівок залізницею людей з обмеженими фізичними можливостями. Для цього закуповуються спеціальні вагони, а на вокзалах вже функціонують спеціальні бригади, які в разі звернення готові надати необхідну допомогу.

    - Завдяки чому досягнуто ефективність роботи столичної магістралі?

    - Підвищення рівня ефективності роботи залізниці вдалося досягти насамперед завдяки злагодженій діяльності всіх ланок технологічного процесу. На часі - розвиток творчої ініціативи й впровадження прогресивних технологій у процесі перевезень та при відновленні транспортної інфраструктури. А це у свою чергу дозволило збільшити прибуток від пасажирських і вантажних перевезень на 980 мільйонів гривень.

    - Що є джерелом позитивної динаміки?

    - Зрозуміло, співпраця між усіма підрозділами. Візьмемо для прикладу інформацію галузевої статистики про роботу магістралі у жовтні поточного року. Понад план завантажено 472 тисячі тонн різноманітної промислової продукції, план експлуатаційного вантажообігу виконано на 100,8% до попереднього року. Це добрі результати. Тепер про те, від чого залежить позитивна динаміка роботи транспортного конвеєру. Приміром, ми переглянули технологію функціонування сортувальних станцій Конотоп, Козятин і Коростень. Таким чином перерозподілено частку сортувальної роботи на станції Дарниця. Тепер цей потужний залізничний вузол обслуговує переважно транзитний вагонопотік. Отже забезпечено чітку роботу складного транспортного механізму.

    І ще про одне. Приділяємо чимало уваги удосконаленню інфраструктури Варто наголосити, що понад 40% капітальних вкладень спрямовано на модернізацію основних фондів, у тому числі: для колійного господарства - понад 550 мільйонів гривень. На оновлення рухомого складу - майже 142 мільйони гривень. Правильно вкладені ресурси - гарантія успішної роботи.

    - Олексію Мефодійовичу, не залишаються без уваги керівництва залізниці й соціальні питання. Будується житло, удосконалюється галузева медицина…

    - Дійсно, в цьому році побудовано 45 квартир першої черги й триває будівництво ще 45 квартир другої черги житлового будинку у Козятині.

    Цього року значні кошти витрачено на виконання програми соціальної підтримки залізничників. Чимало коштів з бюджету залізниці витрачено на оздоровлення пенсіонерів-залізничників, а саме: на проведення операцій і лікування, придбання медикаментів й оздоровлення в галузевих санаторіях тощо.

    Користуюся можливістю, щоб привітати наших ветеранів-залізничників. Шановні ветерани, ми завжди пам’ятаємо про вас, зберігаємо та примножуємо започатковані вами славні традиції Південно-Західної!

    - За традицією, Ви, Олексію Мефодійовичу, у переддень професійного свята звертаєтесь на сторінках газети залізничників з привітальними словами. Кому висловите подяку цього разу?

    - Сьогодні хочу висловити глибоку вдячність у першу чергу майстрам колійних справ. Завдяки їхнім зусиллям на багатьох напрямках столичної магістралі буде забезпечено швидкість руху пасажирських поїздів до 160 кілометрів на годину.

    Добре працювали й енергетики. Спеціалістами вчасно проведено комплекс робіт з електрифікації колії на дільниці Житомир - Фастів. Вони зробили подарунок не лише мешканцям величезного регіону. Впровадження руху електропоїздів між Житомиром і Києвом - запорука не лише якісного пасажирського обслуговування. Тут покращився процес вантажних перевезень. Крім того, успіх спеціалістів-електрифікаторів - в удосконаленні інфраструктури навколо ранжирного парку, що у вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський. Реконструкція контактної мережі у межах зупинної платформи Лівий Берег, що у Києві - також добра справа.

    Ударні темпи спостерігаємо у роботі зв’язківців. Дякую за впровадження системи автоблокування на дільниці Житомир - Фастів. Якісний процес обладнання автоблокуванням третьої з’єднувальної колії станцій Київ-Пасажирський - Київ-Товарний - то також етап їхньої позитивної роботи. Таких адрес багато. А саме: обладнання пристроями сигналізації, централізації та автоблокування розв’язки станцій Дарниця та Заводська. Реконструкція поста електричної централізації непарної горловини станції Святошин - також заслуга зв’язківців. Невипадково констатую увагу на переліку об’єктів. За ними - злагоджена робота всіх підрозділів нашої залізниці.

    Добрих слів заслуговує праця будівельників:

    - за реконструкцію вокзальних комплексів ст. Фастів, Козятин, Жмеринка;

    - за облаштування інфраструктури для «Міської електрички»;

    - за роботи з реконструкції поста ЕЦ ст. Дарниця;

    - за облаштування інфраструктури на напрямках прискореного руху поїздів;

    - за житлове будівництво на ст. Козятин. Це, як кажуть, полігон ударних дій.

    Окрема подяка за внесок у залізничну справу працівникам галузевої служби перевезень. Чітка організація пропуску вагонопотоку в складних умовах при проведенні ремонтно-колійних робіт - це альфа, але далеко не омега у справі перетворень. Адже одночасно з реконструкцією на головних залізничних напрямках провадилась модернізація пристроїв для керування технологією пропуску поїздів станціями і перегонами столичної магістралі. Наголошую, рух поїздів не припинявся ні на мить.

    Окрема подяка працівникам галузевої комерційної служби:

    - за впровадження автоматизованих робочих місць товарного касира. Так званий АС Клієнт із електронно-цифровим підписом. Це останнє слово в технології залізничного менеджменту. У переліку добрих справ залізничних комерсантів - забезпечення зростання планових доходів від діяльності підрозділів. Ринок диктує - кожна зароблена залізницею гривня має поповнювати галузевий бюджет.

    Ще раз наголошую на тому, що робота працівників галузевої пасажирської служби та відповідних підрозділів також має позитивні зрушення. Маю на увазі організацію літніх пасажирських перевезень в умовах дефіциту вагонів. Освоюємо нові напрямки з обслуговування пасажирських потоків. Є перспективи з подальшого вдосконалення технології ремонту пасажирського рухомого складу в умовах депо Бахмач.

    Приємно відзначити роботу працівників галузевої служби приміських пасажирських перевезень. Зокрема організація ремонту 12 електропоїздів та підготовчу роботу щодо впровадження у рух міської електрички у Києві.

    Не омину увагою зусилля працівників галузевої служби локомотивного господарства. Організація пунктів технічного обслуговування електровозів серії ВЛ-80 у локомотивних депо Коростень, Конотоп, Ворожба, пункту поточного ремонту дизель-поїздів серії ДР1А у Конотопі й Гречанах. І це ще всі досягнення. Впровадження технології капітального ремонту асинхронних тягових електродвигунів електровоза ДС-3, проведення роботи з відновлення майже 1000 видів запасних частин в умовах депо забезпечили безперервний процес оновлення тягового рухомого складу.

    Окремо наголошу на майстерності працівників галузевої служби вагонного господарства. Впровадження в експлуатацію пункту підготовки вагонів під навантаження на ст. Фастів-1, реконструкція ковальського відділення вагонного депо Конотоп та виробничих приміщень вагонного депо Ворожба - це лише частка того, що вдається зробити умільцям вагонної підгалузі.

    Подякую й працівникам Інформаційно-обчислювального центру:

    - за впровадження в постійну експлуатацію автоматизованої системи «Динамічна робота станційного вузла» у складі АСК ВП УЗ із підключенням від системи КСЕ ОД на станціях Ворожба, Коростень, Козятин, Миронівка, Шепетівка, Фастів, Бахмач-Пас., Конотоп, Хутір Михайлівський, Щорс, Чернігів, Дарниця;

    - за впровадження в структурних підрозділах автоматизованого ведення бухгалтерського обліку АСБО ФОБОС із інформаційною ув’язкою інших автоматизованих систем.

    - Не забудемо і про працівників дирекцій залізничних перевезень?

    - Так, і їх успіхи варті уваги. Дякую їм за злагоджену роботу диспетчерського апарату та колективів станцій у складних умовах експлуатаційної діяльності. І всьому 65-тисячному колективу залізниці!

    Певен, кожний залізничник на своєму робочому місці зробив вагомий внесок в успішне рішення запланованого. Серед кращих хочу назвати переможців галузевого змагання трудових колективів залізниць України у І півріччі 2011 року: станції Дарниця і Миронівка; Фастівська дистанція електропостачання; Коростенський енергомонтажний поїзд №647; Козятинский загін відомчої воєнізованої охорони; вагонне депо Київ-Пасажирський.

    Приємно зазначити, колективи Коростенської і Конотопської дирекції залізничних перевезень та станції Коростень стали переможцями у міжнародному змаганні між колективами Білоруської, Московської і Південно-Західної залізниць.

    Майже 700 залізничників Південно-Західної магістралі відзначено урядовими нагородами протягом цього року за вагомий внесок у розвиток залізничного транспорту, забезпечення перевезень пасажирів і вантажів, безпеки руху поїздів. Це ще один приємний факт.

    Наостанок хочу привітати наш багатотисячний колектив з професійним святом, побажати всім залізничникам столичної магістралі у майбутньому зустрічати наше спільне свято успіхами у праці!

    - Олексію Мефодійовичу, дякую за інтерв’ю!

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Сузір’я талантів

    29 жовтня п.р. у Харкові відбувся заключний концерт III туру огляду-конкурсу народної творчості працівників залізничного транспорту України. Упродовж дня визначили кращі самодіяльні колективи із шести залізниць.


    Заключний виступ аматорів столичної магістралі.

    Цьогоріч серед найкращих - дев’ять колективів аматорів від Південно-Західної залізниці. Вони вибороли чотири перших, чотири других і одне третє призових місця. І їм було вручено Почесні дипломи Державної адміністрації залізничного транспорту.

    Варто наголосити, що всі учасники конкурсу виступали талановито. Доводилося ловити себе на думці, що так можуть виступати не самодіяльні колективи, а імениті артисти. Авторитетному журі, серед яких були професори, доктори наук Державної академії культури, було дуже складно визначити переможців. Тож конкуренція була запеклою: проте наші учасники зуміли вибороти почесні місця.

    Переможці, окрім дипломів, отримають і грошову винагороду, але головне, на що наголошував під час вручення дипломів начальник головного управління кадрової та соціальної політики Укрзалізниці Михайло Головацький: «Цей конкурс традиційно піднімає планку учасників і щорічно підтверджує думку, що не перевелись таланти на наших залізницях. Тож щоб стати кращим виконавцем у наступному році, всім залізницям з точки зору пошуку талантів доведеться потрудитися якомога більше».

    (Репортаж з огляду-конкурсу - в наступному номері )

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    Шановні друзі!


    Микола ДЖИГА, голова Вінницької облдержадміністрації


    Сергій ТАТУСЯК, голова Вінницької обласної Ради

    Прийміть найщиріші вітання з нагоди вашого професійного свята!

    Завдяки вашій наполегливій самовідданій праці невпинно зростають обсяги пасажирських та вантажних перевезень, з’являються нові швидкісні маршрути, відновлюються й будуються вокзали, удосконалюється й модернізується рухомий склад.

    На всіх етапах розвитку залізничники Вінниччини завжди відзначаються професійною майстерністю, самовідданістю, сумлінною працею, почуттям високого громадянського обов’язку. За вашої активної участі будується житло, комфортабельні автошляхи, реалізуються соціальні проекти.

    Ми шануємо вашу працю, сподіваємося на ваше розуміння і підтримку економічних реформ, які мають сприяти перетворенню Вінниччини та України в цілому на одну з провідних держав світу.

    У день професійного свята бажаємо всім вам прихильної долі, вагомих здобутків, міцного здоров’я!


    Павло ШИМКО, мер м. БАХМАЧА

    - Усім бажаю достатньої економічної незалежності, тобто гідних зарплат. Щоб у залізниці був невичерпний обсяг перевезень, бо працюють сталеві колії - значить живе Україна. Щоби було благополуччя в сім’ях і впевненість у прийдешньому дні!


    ХРОНОГРАФ 1960 – 2010

    «Минають дні, пливуть літа

    Прожить піввіку - це ж не просто так,

    Але літа - то не біда,

    Коли ти, магістрале, з нами й молода!»

    Іван СОТНИКОВ

    Не випадково у святковому номері за відлік часу ми взяли 50 років. Річ у тім, що це той проміжок, який живий у пам’яті у молодого та старшого поколінь залізничників. Згадаймо основні віхи. За ними - піввіку і сотні поколінь локомотивників, провідників, енергетиків, зв’язківців, будівельників, провідників, квиткових касирів, інженерів, електромеханіків СЦБ та організаторів руху поїздів, через серце яких пройшла мелодія сталевих колій.

    «Вірю в тебе, моя неповторна,

    В долю вписана, як рідня.

    І смачна мені житня чорна

    Скибка хліба твого щодня», - у цих словах почесного залізничника, члена Спілки письменників України Олега Головка - почуття, які охоплюють душу, певен, кожного залізничника, почуття снаги, яке дає нам наша столична магістраль.

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    1963

    Завершено електрифікацію на змінному струмі першої дільниці Миронівка - Фастів для поїздів вантажного руху.

    1964, 24 жовтня

    Впроваджено в експлуатацію першу дільницю електротяги для поїздів вантажного руху Фастів - Козятин, у грудні - від станції Козятин до станції Здолбунів.

    1967, листопад

    Впроваджено в експлуатацію електрифіковану лінію на змінному струмі Хутір Михайлівський - Київ - Фастів для всіх видів руху.

    1970, 7 червня

    Урочисте святкування з нагоди 100-річчя Південно-Західної залізниці.

    1977, 5 листопада

    Відкрито рух електропоїздів до станції Вінниця.

    1977, 23 грудня

    Відкрито рух електропоїздів до станції Жмеринка.

    1986, 26 квітня

    Аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Початок самовідданої роботи працівників Південно-Західної з ліквідації наслідків радіоактивного забруднення.

    1991, 24 серпня

    Розпад СРСР. Проголошення незалежності України.

    14 грудня

    Створення Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці). Першим Президентом Укрзалізниці призначено начальника Південно-Західної залізниці Бориса Степановича Олійника.

    1993, січень

    Організовано Раду ветеранів залізничного транспорту Південно-Західної магістралі.

    червень

    На ХХ сесії наради міністрів Організації співпраці залізниць в Улан-Баторі українські залізниці було прийнято до складу членів ОСЗ. Укрзалізниця приєдналася до Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення (УМПС) та Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).

    лютий - березень

    Побудовано ремонтний тупик на станції Житомир.
    Впроваджено у дію пункт з розробки вагонів у металобрухт (вагонне депо станції Коростень).

    23 квітня

    Укладено угоду про порядок прикордонних сполучень між Республікою Білорусь та Україною.

    1994, 1 лютого

    Відкрито рух на електрифікованій дільниці Київ - Котовськ - Роздільна - Одеса. Реалізовано перший етап електрифікації залізниць України.

    березень

    Київський відділок Південно-Західної залізниці перетворено у Київське державне підприємство з перевезення вантажів та пасажирів «Київдержтранс».

    червень

    Завершення комплексу робіт з електрифікації напрямку Київ - Яготин - Гребінка.

    1995, травень - червень

    Урочистості з нагоди 50-ліття Перемоги над фашистською Німеччиною та 125-ліття від дня заснування Південно-Західної залізниці.

    1996, 11 червня

    Завершено електрифікацію дільниці Сербинівці - Комарівці - Деражня.

    4 серпня

    На базі Київської експериментальної колійної машинної станції організовано першу національну виставку «Залізничний транспорт України».

    9 серпня

    Між Жмеринкою та Хмельницьким розпочато рух електропоїздів.

    1997, червень

    Оновлено столичний вокзальний комплекс.

    9 серпня

    Завершення робіт з електрифікації дільниці між Жмеринкою і Підволочиськом.

    1998, березень - квітень

    Упродовж 17 діб здійснено капітальний ремонт Петровського залізничного моста у Києві.

    1998 р. 6 квітня

    Предстоятель Української Православної Церкви, Блаженнійший Митрополит Володимир та начальник Південно-Західної залізниці Борис Олійник підписали Протокол про спільність позицій відродженння духовності української нації. Під час цієї події було досягнуто домовленостей щодо духовної опіки колективів транспортників, шефства Церкви над медичними закладами залізниці, надання допомоги потерпілим на транспорті через мережу Червоного Хреста.

    1999, 20 серпня

    У перший рейс з Ніжина до Чернігова відправлено електропоїзд.

    2000, 11 лютого

    На спільному засіданні колегій Міністерства транспорту України та Київської міської державної адміністрації прийнято рішення про одночасне будівництво та реконструкцію Центрального, Приміського, Південного вокзалів, Церкви імені Георгія Побєдоносця, паркінгів та інфраструктури столичного терміналу.

    24 червня

    Народження пісні-маршу Південно-Західної залізниці.

    8 жовтня

    Перший рейс швидкісного електропоїзда підвищеної комфортності «Славутич» за маршрутом Київ - Вінниця.

    2001, 15 січня

    Розпочато реконструкцію головного залізничного вокзального комплексу України у м. Київ.

    2002, 1 лютого

    Південно-Західна залізниця розпочала закупівлю електроенергії за нерегульованим тарифом.

    2002, 20 березня

    Впровадження в експлуатацію щойно оновлених вокзалів на станціях Калинівка-1 та Шепетівка.

    жовтень

    Призначення на посаду начальника Південно-Західної залізниці О.М. Кривопішина.

    2003 рік, січень

    Будівництво механізованого пункту з підготовки піввагонів до перевезень (МППВ) на станції Гречани. Подібний пункт побудовано на станції Пенізевичі.

    2004, 10 грудня

    Кабінет Міністрів України затвердив проект будівництва нового мостового залізнично-автомобільного переходу через Дніпро. Замовником з проектування та будівництва виступила Південно-Західна залізниця.

    16 грудня

    Створено зону митного контролю (ЗМК) для покращення умов митного оформлення вантажів на території ст. Київ-Петрівка.

    25 грудня

    Напередодні Нового року начальник Південно-Західної залізниці О.М. Кривопішин вручив ордери на квартири трудівникам Коростенського залізничного вузла.

    2005, червень

    Відкриття пасажирського комплексу на Караваєвих Дачах.
    Впровадження мікропроцесорної системи диспетчерської централізації (МСДЦ) «Каскад» на дільниці Київ-Пасажирський - Миронівка.

    2006, квітень

    Після реконструкції відкрито вокзал ст. Щорс.

    червень

    Відкрито два реконструйованих корпуси вузлової лікарні ст. Дарниця та дорожнього консультативно-діагностичного центру Дорожньої клінічної лікарні №1 ст. Київ. Завершено реконструкцію другого спального корпусу у Медичному центрі реабілітації залізничників (м. Хмільник).

    2007, 20 лютого

    Відкрито першу чергу вокзального комплексу на ст. Дарниця

    червень

    Впровадження мікропроцесорної системи диспетчерської централізації (МСДЦ) «Каскад» на дільниці Київ - Конотоп - Зернове.

    13 липня

    Відкрився рух «Подільського експреса» між Києвом та Кам’янцем-Подільським.

    листопад

    Медичний центр реабілітації залізничників Південно-Західної залізниці (м. Хмільник) став переможцем у Всеукраїнському конкурсі якості продукції (товарів, послуг) «100 кращих товарів України» у номінації «Санаторно-курортні послуги».

    2008, січень

    Відновлення пасажирського руху на дільниці Глухів - Терещенська - Шостка.
    Реконструкція залізничного мосту над Південним Бугом, що неподалік від станції Гнівань.

    13 грудня

    У День пам’яті апостола Андрія Первозваного з благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира грамоти стипендіатам ім. Георгія Кірпи вручив начальник Південно-Західної залізниці Олексій Кривопішин. Стипендію було запроваджено колективом Південно-Західної залізниці 2008 р.

    15 грудня

    Депутати Київради на своєму засіданні підтримали пропозицію О.М. Кривопішина про перейменування у Києві вулиці Петрозаводської на честь Героя України Георгія Кірпи.

    19 грудня

    Перейменовано станцію Бортничі. Тепер її назва - імені Георгія Кірпи.

    2009, лютий

    Повністю завершено складання, а також повздовжнє просування прогонових споруд залізничного проїзду на будівництві залізнично-автомобільного мосту через Дніпро.

    Березень

    Затверджено комплекс робіт за програмою розвитку Дарницького залізничного вузла.

    Липень

    Завершено монтаж контактної мережі для електрифікації залізничного ходу мостового переходу через Дніпро у Києві.

    Вересень

    Розпочато роботи з електрифікації залізничного напрямку між Конотопом та Ворожбою у бік кордону з Російською Федерацією.

    2 вересня

    Перший у Києві міський електропоїзд розпочав регулярний рух на дільниці Київ-Петрівка - платформа Троєщина.

    2010, січень

    Впровадження мікропроцесорної системи диспетчерської централізації (МСДЦ) «Каскад» на відстані між Києвом і Гребінкою.

    6 травня

    З нагоди святкування 65-ої річниці Великої Перемоги у м. Конотоп урочисто відкрито реконструйований залізничний вокзал.

    7 травня

    Відкрито робочий рух поїздів на електротязі по залізнично-автомобільному мостовому переходу через Дніпро у м. Києві.

    27 вересня

    Відкрито рух залізничного транспорту на залізнично-автомобільному мостовому переході через Дніпро у м. Києві.

    28 жовтня

    Відкрито зупинний пункт «Лівий Берег».


    Якщо життя котиться, мов по рейках

    Найважливішою, найвідповідальнішою професією на залізниці є машиніст локомотива. Є заперечення?! Відповім скептикам. Дуже довгою і тернистою часто-густо є стежка до пульта управління електровозом, тепловозом, дизель- чи електропоїздом. Не кожен здатен успішно пройти ці випробування на шляху до професійного становлення.


    Знову у рейс. Машиніст Андрій ЗАЄЦЬ та його помічник Віктор НІКОЛАЄВ.

    Пройти конкурс на машиніста корейського дива від фірми «Хюндай», як розповідають бувалі, ще складніше. Лише наполегливі, цілеспрямовані, від щирої душі закохані у нелегкі будні локомотивника досягають мети.

    Кваплюсь зі столиці до Шепетівки. Сьогоднішній репортаж - із кабіни вантажного ВЛ80К, який за довгим майже у 350 кілометрів і важким маршрутом Шепетівка - Фастів - Миронівка провели машиніст локомотивного депо Шепетівка Андрій ЗАЄЦЬ та його помічник Віктор НІКОЛАЄВ.

    «Пусть не доктор ты,

    Депо - не больница,

    Пусть на тебе темной ткани халат

    Своим призваньем ты должен

                            гордиться:

    Для локомотива - ты врач

                            и медбрат».

    У цих невигадливих поетичних рядках від машиніста локомотивного депо Ульянівськ-Центральний (Російська Федерація) В. Сафронова - своєрідна присвята локомотивній бригаді та їхнім коллегам.

    Доля моїх сьогоднішніх знайомих, якщо її порівнювати з точки зору залізничної кар’єри, вряди-годи однакова. З дитячих років іншої долі і не бажали. Річ у тім, що нехай й у різні роки, але путівку в життя вони отримали у тогочасному Козятинському залізничному училищі.

    За їхніми словами іншого життя, як локомотивне, для себе і не уявляли.

    - Так, робота в нас і складна, і важка, - «відкривають» Америку журналістові Андрій Анатолійович та Віктор Валентинович. - Відповідальна кожна зміна. Дисципліни вимагають не тільки керівники, а й умови роботи. Постійна самоосвіта у першу чергу потрібна через те, що застаріла локомотивна техніка іноді підкидає такі сюрпризи, що без навиків багатотонну машину з місця не зрушиш. Без знання «характеру» несправності.

    Багато таких, хто цього не витримують. Із А. Зайцем та В. Ніколаєвим у різні роки вчилися по 30 учнів в кожній групі. А залишилися працювати на «чавунці» одиниці. Інші «відсіялись». Хтось - за станом здоров’я, деякі - через дисципліну, вірніше, через її відсутність. Що ж тримає на сталевих коліях моїх сьогоднішніх героїв?

    - У Шепетівці серед підприємств стабільно працюють лише залізничні підрозділи, - констатує Андрій Анатолійович. Чи потрібні коментарі?

    У важливості власної роботи мої співрозмовники жодним чином не сумніваються. Доповнювати одне одного під час рейсу. Це для них - не пусті слова. Цікавлюсь всім, що стосується їхнього залізничного життя. Оскільки обидва мають права на керування електровозом, розпитую, як відбувається процесс становлення на крило В. Ніколаєва. Адже час. Ось уже і транспортний університет закінчує без відриву від виробництва. Пора самостійно водити поїзди.

    - Розумію, що потрібно буде розставатися як машиністові і помічникові, - продовжує мої думки про долю В. Ніколаєва його «шеф». Проте сумно. З ним добре працюється. Як кажуть, плече в плече.

    ...Професія машиніста вимагає не лише великих фізичних навантажень, але і високого нервового напруження. І це в той час, коли про комфорт у кабінах локомотивів і мови не йде. Шумоізоляція відсутня. Дзеленчить все, що погано підігнано, взимку - холод, влітку - спека. На приладах управління стерлися необхідні надписи. Крісла також потребують заміни.

    - Чому так прискіпливо розпитуєте про наші проблеми? - цікавляться машиніст і його помічник. - Є бажання?

    Ще б пак. Ще за горами розрекламована Укрзалізницею іноземна локомотивна техніка. Ще не знають машиністи, чи «приживеться» вона на українських магістралях… Зрозуміло, чому розпитую їх про все, аж до деталей: про важливість роботи локомотивників годі й говорити. Еліта сталевих колій - так їх називають поети. З точки зору останніх - вдале словосполучення. Проте будемо відверті, так маємо називати колег Андрія Анатолійовича та Віктора Валентиновича не через заробітки та умови праці. У першу чергу - через відданість справі, якій присвятили власне життя. А це неабиякий моральний фактор, що відрізняє еліту завжди.

    - Добра, дружня родина допомагає подовжити наш вік, - ділиться роздумами А. Заєць. - Разом з дружиною виховали сина і доньку. Незабаром син після закінчення Козятинського вищого професійного училища залізничного транспорту прийде до нашого депо. Яку кар’єру обрав? Хоче стати машиністом, як батько.

    Налагоджується родине життя й у Віктора Ніколаєва. Є син, є донька. Маленьким Ніколаєвим ще рано задумуватися над вибором професії. Однак завжди з нетерпінням чекають на нього після кожного рейсу.

    І тут у моїх сьогоднішніх попутників - повне попадання у ціль, як і у професію. Їх цінять у трудовому колективі. Адже вони першими у депо освоїли складний з усіх точок зору локомотивників маршрут між Шепетівкою та Миронівкою. Вдома для них забезпечено надійний тил. Якщо так, то життя дійсно котиться, мов по рейках.

    - Поздоровте від нашого імені усіх колег зі столичної магістралі, наголосили під час прощання на бокових коліях станції Миронівка мої нові знайомі.

    Із задоволенням це роблю! Зі святом, трудівники столичної магістралі! Наснаги, здоров’я, всіляких гараздів у всіх добрих справах!

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    «Це вже як сім’я» - в один голос заявляють про свій колектив напередодні Дня залізничника диктори вокзалу Київ-Пасажирський

    Диктор - професія дуже відповідальна. Щохвилини у дикторській лунають дзвінки, що передають інформацію про новоприбулі поїзди. Отже, майже дивом стало те, що мені видалася можливість поспілкуватися із працівницями, до яких прислухаються всі люди на вокзалі.

    До дикторської потрапити сторонній людині неможливо - стратегічне для вокзалу приміщення захищають масивні металеві двері. А ось за сірими дверима із кодовим замком зовсім інша обстановка - затишок, що створюють принесені дбайливою жіночою рукою дрібнички. З «Рабочим словом» ділилися таємницями три зміни дикторів Київ-Пасажирського. Ніна Тарасенко, Лідія Ступак, Євгенія Ландар, Леся Конаш, Оксана Яковець та Наталія Тополь - саме ці жінки відповідають за оповіщення пасажирів.

    Ніна Михайлівна та Лідія Петрівна працюють разом понад тридцять років - з перших днів за дикторським мікрофоном. Стаж Євгенії Миколаївни - 11 років, Лесі Анатоліївни - 19, а Наталії Григорівни - 10. Оксана Михайлівна уже рік опановує у досвідченіших товаришок мистецтво бути голосом столичного вокзалу, як влучно називають себе мої співрозмовники.

    Диктори розповідають, що з 2000 р. їх працю механізовано: потрібно чітко слідкувати за прибуттям поїздів та відтворювати відповідні записи на комп’ютері. Часто-густо голосом Київ-Пасу служить запис диктора Міляшевської. Як кажуть, «іде в записаному вигляді».

    Усі жінки згадують, як важко було працювати без комп’ютерів - невідривно сиділи по дві години за мікрофоном, втомлювались. Але техніка не дає стовідсоткової гарантії і часто ламається.

    - Тоді вводимо оголошення вручну, - роз’яснює Лідія Ступак. - Іноземною не оголошуємо - це дуже відповідально. Адже, як кажуть, «не знаючи - не берись».

    Кожна з теперішніх дикторів йшла до своєї професії по-різному, але усі вони наголошують, що обрали такий фах через відповідальність, відчуття необхідності людям та того, що до тебе прислухаються. Оксана Яковець, яка ще вчиться на диктора, спочатку працювала прибиральницею на вокзалі ст. Київ-Пасажирський і прислухалася до дикторів. Сподобалися люди та робота, ось і вирішила навчатися.

    Свій перший робочий день диктори згадують з ностальгічною посмішкою, навіть зі сміхом розповідають, як перечитували тексти по п’ять разів, включали-виключали мікрофони, тремтіли від хвилювання. А тепер - звикли. Все іде «автоматично».

    Опановувати дикторську майстерність майже всі ходили на курси до української радіокомпанії, що розташована на Хрещатику, 26. Зміна Ніни Тарасенко та Лідії Ступак навіть вчилися у метра радіожурналістики Олександра Ляшка. На курсах дикторів вчили правильно розраховувати дихання, ставити наголоси та вимовляти слова.

    Передавати будь-яку сторонню інформацію дикторам заборонено, але бувають повідомлення про загублені речі, необхідність підійти до медпункту, тощо. Одного разу зміну Н. Тарасенко та Л. Ступак попросили оголосити, що дитина на інвалідній колясці загубила червоний черевичок. Крихітне дитяче взуття було майже неможливо знайти на просторах вокзалу, але Лідія Петрівна хотіла допомогти і охоче оголосила про зниклу річ. Якою радістю було те, що після повідомлення черевичок знайшовся!

    Головний ворог професії, у якій потрібен голос - це грип. Диктори діляться своїми секретами, як зберегти голос: пити тепле, але не гаряче, одягатися по погоді. Можна спробувати настій нагідок, який, на думку Наталії Тополь, дуже допомагає при хворобі.

    Вільний час жінки намагаються проводити у колі сім’ї, яку майже не бачать через напруженість робочого графіка.

    Відпочинком «для душі» залишаються захоплення дикторів. Ніна Михайлівна та Лідія Петрівна співають, одразу стаючи душею будь-якої компанії. Євгенія Миколаївна, Леся Анатоліївна, Оксана Михайлівна та Наталя Григорівна займаються вишивкою та в’язанням. Тут же маю змогу переконатися у талантах рукодільниць - Наталія Тополь приносить вишиту синіми та блакитними нитками серветку. Краса. Справжня, рукотворна.

    Диктори зізнаються, що на свята не виходить збиратися разом, зрозуміло, працюють у різні зміни. Але Лідія Ступак та Ніна Тарасенко часто ходять одна до одної на гостини. На День залізничника катаються зміною на катері.

    - А на 8 березня нас чергові по станції приходять вітати, - хвалиться Леся Конаш. - Хлопці - молодці, не забувають.

    Диктори Київ-Пасажирського - жінки різного віку та з різним стажем роботи. Але, не зважаючи на відмінності, працівниці дикторської наголошують, що конфліктів у їх «жіночій обителі» не буває. Схожі хобі та життєві позиції були майстерно знайдені спеціалістами з підбору кадрів вокзалу. Задумайтесь - адже без дружньої обстановки у дикторській не лунало б на весь вокзал таке знайоме «Шановні пасажири, …».

    Олена МИКИТЕНКО, Фото Віталія НОСАЧА

    АНАТОЛІЙ ФЕДОРУК, мер м. БУЧА: Станція - це серце міста

    - Співпраця органів місцевого самоврядування та залізничників Південно-Західної магістралі дає позитивні результати, і від того мешканці нашого міста лише виграють. Щоб я не говорив, які б слова не вживав, але той факт, що в місті є станція Буча, платформа Лісова Буча і Склозаводська - говорить сам за себе. Місто не може жити осторонь від залізниці, як і сталева магістраль не може не жити проблемами міста. Наша станція - це фактично серце міста. Вранці і ввечері тисячі жителів Бучі та прилеглих населених пунктів користуються послугами станції, магістралі, і від того, як їх зустрічають, як проводжають, складаються враження і настрій на цілий день.

    Інтереси міста і залізниці переплітаються. Тож, якщо виникають проблеми, все вирішує співпраця.

    Нині Буча є лідером серед малих міст України. Тут жити комфортно. Це факт. В цьому є певна заслуга і керівництва Південно-Західної магістралі, і станції Буча, і Київської дирекції залізничних перевезень. Бо реконструкція, що проводилася в минулому році і проходить сьогодні, удосконалює транспортну інфраструктуру і наше місто вцілому.


    Дружба щира, багатолітня

    В історії Конотопської дирекції є цікава сторінка - українсько-болгарська, сторінка про дружбу українських і болгарських залізничників. Чому саме болгарських, а не польських, наприклад, чи угорських? Відповідь одна: Драгомиров - національний герой Болгарії, який народився в Конотопі. Його й понині шанують на Балканах. У придунайському місті Свищов є пам'ятник Драгомирову, є село, назване на честь конотопчанина.

    Ініціатива побрататися належала залізничникам міста Мездра Врачанського округу, а якщо точніше - машиністам локомотивного депо. Це була середина шістдесятих років. А вже у шістдесят сьомому тільки-но призначений начальник Конотопського відділка Борис Олійник і машиніст локомотивного депо Конотоп, фронтовик Юрій Коренєв поїхали до Болгарії. Тепло й щиро прийняли їх у Мездрі. Так само, по-братньому, вітали болгарських гостей того ж року - секретаря вузлового партійного комітету Димитра Мишева, машиніста Стефана Тончева і начальника вагоноремонтного депо Нетка Велева - і в Конотопі, якраз на День залізничника.

    Перші візити, окрім ідеологічної складової, мали цілком прагматичний характер. Болгари цікавилися ремонтом тепловозів і вагонів, виконанням графіка руху на станції Конотоп. Наші залізничники - обчислювальною технікою, яка вже запроваджувалася у транспортній галузі балканської держави. Микола Москалець, на той час начальник Конотопської енергодільниці, пригадував, що дисплеї можна було побачити скрізь, навіть у гуртожитку залізничників станції Мездра.

    Пам’ятним для конотопчан став 1977 р. До ювілею революції було ухвалено рішення впорядкувати міський меморіал. Коли дізналися про це болгарські друзі, запропонували облицювати його мармуровими плитами - у Мездрі діяла фабрика з обробки каменю. Але стільки грошей і в них не було. Тож болгари влаштували суботник, а на виручені кошти купили два вагони облицювального матеріалу. Й відправили до Конотопа.

    У ті роки побував у Конотопі й Тодор Лалов, машиніст локомотивного депо Мездра. Він став переможцем соціалістичного змагання і був удостоєний призу імені Олександра Лошкарьова, призу імені конотопського залізничника. Була така практика в болгар - давати імена відомих у Союзі людей своїм передовим дільницям і бригадам, наприклад, у цеху ремонту локомотивного депо працювали бригади імені Сидора Ковпака й Івана Кожедуба, та називати почесні призи. Минув час. Багато що змінилося. Але не згасли в його пам’яті добрі спогади про Конотоп і конотопських колег. І ось Тодор знову в Конотопі, знову серед друзів. Він приїхав зі Стефаном Здравковим на святкування Дня міста. Та щоб презентувати путівник дружби, книжечку, в якій розповідається про взаємини двох братніх міст. Болгарською мовою вона називається «Пътеводител на побратиме и добровлците от Мездраа и Конотоп». Презентація відбулася у міській бібліотеці ім. О. Пономарьова.

    У першій половині дев’яностих років зв’язки між Конотопом і Мездрою ослабли. Уже не їздили один до одного в гості, розпалися первинні осередки Товариства радянсько-болгарської дружби. Та коли дружба щира, то вона багатолітня. У 1999 р. Конотоп відвідали міський голова Мездри Цветко Петков і начальник управління болгарської залізниці Круша Каменєв. І з тих пір обмін дружніми візитами став постійним. Залізничні підприємства? На жаль. Контактів таких, які були раніше, немає, але в музеях дирекції і в музеї локомотивного депо Конотоп зберігаються матеріали про ту сторінку залізничної українсько-болгарської дружби.

    Микола ПАЦАК

    ВІД СВЯТА ДО СВЯТА

    17 грудня 2010 р. на залізнично-автомобільному мостовому переході через Дніпро у м. Києві відкрито автомобільний рух з лівого на правий берег.

    1 СІЧНЯ 2011 р. - 40 річчя від дня заснування Інформаційно-обчислювального центру Південно-Західної залізниці. Постійне впровадження нових технологій та удосконалення програмних розробок завжди під контролем цього згуртованого колективу.

    31 БЕРЕЗНЯ - відкриття другої черги автомобільної частини залізнично-автомобільного мостового переходу через Дніпро. Тепер до послуг автомобілістів майже 2230 метрів швидкісної автостради над повноводим Дніпром.

    27 ТРАВНЯ - відбулося урочисте відкриття руху автомобілів з правого на лівий берег Славутича з боку моста Патона. В урочистостях взяли участь члени уряду, керівництво Південно-Західної залізниці та столичної влади.

    З 1 ЛИПНЯ - розпочався перехід з паперового методу оформлення вантажу на електронний документообіг у межах Південно-Західної залізниці.
    9 - 10 ЛИПНЯ - відкриття зали чекання пасажирів у Козятинському залізничному вокзалі; цього ж дня 45 залізничників та членів їх сімей отримали ордери на квартири у м. Козятин.
    До дня міста Козятина реконструйовано будівлю Козятинського вокзалу.
    Впроваджено рух рейкового автобуса польського виробництва сполученням Шепетівка - Гречани - Шепетівка та сполученням Гречани - Вінниця - Гречани.

    16 ЛИПНЯ - галузева служба пасажирського господарства за завданням начальника залізниці впроваджує програму туристичних маршрутів. Відбулася презентаційна поїздка ретро-поїздом до Білої Церкви.

    23 СЕРПНЯ - перші автомобілі випробували якісне покриття мостового переходу з лівого на правий берег у бік Кончі-Заспи. Для покращення умов руху автомобільного транспорту у напрямку вул. Здолбунівська збудовано міст чарез оз. Нижний Тельбин.
    Відкрито новий вокзал ст. Фастів.

    4 ЖОВТНЯ - відбулося впровадження спільного проекту Південно-Західної залізниці та столичної міськдержадміністрації «Міська електричка». 14 зупинок об’єднали три лінії столичного метрополітену. Київ - у залізничному кільці.










    Фото Віталія НОСАЧА, Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ та Сергія ГУКА

    «Чудово, що на станціях, у підрозділах Південно-Західної залізниці будуються храми та каплиці з хрестами на них. Це - свята справа»

    Через якихось півроку виповниться 15-річчя з того дня, як Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит ВОЛОДИМИР вперше відвідав управління Південно-Західної залізниці. Під час зустрічі із тогочасним начальником столичної магістралі Борисом ОЛІЙНИКОМ було обговорено спільні позиції щодо відродження духовності української нації. Саме тоді досягнуто домовленостей щодо духовної опіки колективів транспортників, шефства Церкви над медичними закладами залізниці. Що передувало цій події? Ідеальну форму взаємовідносин між Православною Церквою і державою у 90-і рр. минулого століття шукали і священики, і державні мужі, і звичайні прочани. Злинули роки, але духовний зв’язок між Українською Православною Церквою та столичною магістраллю не припиняється. Причин тому багато.

    Напередодні Дня залізничника «Рабочее слово» звернулося до архієпископа Львівського і Галицького Августина (Маркевича), голови Синодального військового відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України. В інтерв’ю військового архієпископа, який, зокрема, здійснює душпастирську опіку воїнів з Державної спеціальної служби транспорту, ми торкнулися багатьох питань, які поза іншим зацікавлять і майбутніх воїнів-залізничників, і їхніх батьків, і всіх тих, які цікавляться діяльністю священиків, котрі несуть служіння у військових частинах.

    - Ваше Високопреосвященство, прийняття соціальної концепції Української Православної Церкви на перетині двадцятого і двадцять першого століть - подія, яка заслуговує на те, щоб про неї не забували ні сучасники, ні наступні покоління. Чи не так?

    - Як наголошує у своїх проповідях Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит ВОЛОДИМИР, у ході історії створювалися різні моделі взаємовідносин між Церквою і державою. Завдяки цій славній традиції склалося певне уявлення про ідеальну форму взаємовідносин між Православною Церквою і державою. Оскільки церковно-державні взаємовідносини - явище двостороннє, зазначена ідеальна форма історично могла бути вироблена лише у державі, яка визнає Православну Церкву найбільшою духовною святинею. У своїй сукупності ці принципи одержали назву симфонії Церкви і держави. Суть її становить співпраця, взаємна підтримка і взаємна відповідальність, без вторгнення однієї сторони у сферу виключної компетенції іншої. Єпископ підкоряється державній владі як підданий, а не тому, що його єпископська влада походить від представника державної влади. Так само і представник державної влади підкоряється єпископові як член Церкви, який шукає в ній спасіння, а не тому, що влада його походить від влади єпископа. Держава при симфонічних відносинах з Церквою шукає духовної підтримки, шукає молитви за себе і благословення на діяльність, спрямовану на досягнення цілей, які служать благоденству громадян. А Церква одержує від держави допомогу в створенні умов, сприятливих для проповіді та для духовного опікування своїми чадами, які одночасно є громадянами держави.

    - Ваше Високопреосвященство, ми ведемо нашу розмову не лише напередодні професійного свята залізничників. Незабаром розпочнеться осінній призов до лав Збройних сил України. Якими є Ваші сьогоднішні турботи на благо Святої Церкви?

    - Церква звертається із закликом - іти шляхом спасіння - до всіх вікових категорій, незалежно від соціального статусу. У церковних структурах є відділи, які займаються конкретно тією чи іншою групою суспільства. Сферою спільної опіки держави і Церкви є всі верстви населення, які потребують соціального захисту і духовної підтримки. Приміром, діти, які позбавлені батьківської любові, люди похилого віку потребують не лише матеріальної допомоги. Вони мають відчути тепло молитви і добрих сердець християнських священиків, сестер милосердя, волонтерів. Навіть люди, які перебувають у закладах пенітенціарної системи, не мають залишатися без духовної опіки. Саме вона покликана стати першим кроком до виправлення. Своєрідним поворотом до повноцінного життя.

    - Наша розмова відбувається у переддень Дня залізничника. Ваші побажання прочанам - читачам газети «Рабочее слово».

    - Це свято для мене особисто близьке. Протягом 14 років я був священиком у Коростені - залізничному вузлі, у місті колійників, зв’язківців, енергетиків, будівельників, машиністів локомотивів... Тож маю приємність щиро побажати всім залізничникам Божої ласки, благословення на многая літа!

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Як пісня до Києва привела

    Чистий дівочий голос відразу ж привертає увагу. Пісня не з легких. Це не ті одноденки, що й ліку немає. Це Івасюкові «Дві скрипки», де треба передати і радість, і тугу, де треба співати серцем. «Хто це?» - запитую Івана СУПРУНА, керівника групи «Кураж», начальника проектно-кошторисного бюро Конотопського будівельно-монтажного управління, автора й виконавця пісень. Він тільки посміхається. Мовляв, слухаємо.

    СТИХАЮТЬ ОСТАННІ ЗВУКИ МЕЛОДІЇ, й аж тоді Іван Михайлович називає солістку - Аня, Анна БОЛЬШАК. Звичайно, що з Конотопа. Зовсім юна, але ж який талант!

    «А я що казав?!» - долучається до розмови Борис Костюченко, флейтист групи, з’явившись на порозі студії. Й обидва розповідають, як прийшла вона несподівано, як послухали, захопилися й вирішили допомогти.

    Студія - це, мабуть, занадто гучно. Всього лиш куточок у кімнаті Будинку науки і техніки Конотопської дирекції залізничних перевезень. Але є комп’ютер, є мікшерний пульт, мікрофони - той мінімум, необхідний для запису компакт-дисків. Усе інше - це творчість людей дійсно талановитих. А в них, до речі, непогано виходить. Ніхто на такому високому рівні музики в Конотопі не записує. І «Дві скрипки» від Анни Большак - то перша пісня в її майбутньому альбомі. Першому, але не останньому, бо віриться, що будуть інші.

    Поговорити з Анею вдалося, коли вона на вихідні приїхала додому. Виявилося, що дівчина вчиться у мистецькому коледжі, що наставником у неї народний артист України Фемі МУСТАФАЄВ. Правда, вона тільки на першому курсі, але вчитися їй дуже подобається.


    Прекрасний голос Анни БОЛЬШАК зачаровує не лише конотопчан.

    Співати Аня почала рано. Власне, всі маленькі діти радують батьків у такому віці талантами - і грають, і танцюють, і малюють. Пора, видно, у них така. Та з часом це згасає, поступаючись іншим захопленням. В Ані бажання співати не пропало, і в сьомому класі вона, учениця чотирнадцятої школи, прийшла у ЦДЮТ в гурток до Тетяни ЦИМБАЛ, однієї із солісток відомого в Конотопі тріо «Любисток». Дівчина співала в ансамблі «Слобожанка». Коли закінчила дев’ять класів, подала документи до Індустріально-педагогічного технікуму.

    - Чому? - запитую. - Чому раптом захотілося стати соціальним працівником?

    - Батьки так вирішили. Вони тоді вважали, що в житті треба мати надійну професію. А спів нехай залишиться для душі…

    Тільки склалося, як склалося. По закінченні технікуму Анна Большак подала документи до трьох мистецьких навчальних закладів. В одному необхідно було витримати серйозний творчий конкурс - без спеціальної музичної освіти не ризикнула. В іншому - непомірно велика плата за науку. Й обрала вона тоді Коледж естради і мистецтва. Не шкодує зовсім. Вчиться співати, грати на фортепіано й гітарі, мріє про велику сцену. Але перед тим, переконана, має одержати ще й вищу музичну освіту.

    АНЯ - СКРОМНА, ПРИВІТНА І ДУЖЕ СЕРЙОЗНА. Навіть надміру серйозна. В її віці дехто ще мислить дитячими категоріями. Та й пісні в неї, які довелося почути в запису, теж серйозні. «Чому саме «Дві скрипки» Івасюка? - запитую. - Як на мене, складна вона для виконання. До того ж із репертуару Софії Ротару - більшості добре відома».

    - Не знаю, - чесно зізналася дівчина. - В Інтернеті знайшла, як співає її Дарина Шевцова, фіналістка конкурсу «Україна має талант». Спробувала сама. Слухачам подобається моє виконання.

    Не лише рядовим слухачам, а й прискіпливому журі. Із «Двома скрипками» та «Рідною піснею» Аня виступала на конкурсах. На цьогорічному «Південному експресі», фінал якого відбувся в Ялті, зайняла перше місце. А зовсім недавно стала дипломанткою фестивалю «Молода Галичина».

    - А «Рідна пісня», це звідки?

    - Слова написав Дмитро Луценко, музику - Микола Збарацький. Автори подарували цю пісню солістці Черкаського народного хору Ганні ШУМИЛО. Вона, нині конотопчанка, дозволила її виконувати… А ще мені подобається пісня з репертуару Ніни МАТВІЄНКО «Квітка-душа».

    Говорити із творчою людиною й не запитати про плани на майбутнє - не можна. Усім нам кортить першими дізнатися, що будемо слухати і бачити. В Анни ж плани поступаються навчанню. Але вже 27 листопада поїде вона до Чернівців на фестиваль естрадної пісні імені Назарія Яремчука. Обов’язково співатиме «Рідну пісню». Які будуть дві інші, ще не знає.

    НА ФЕСТИВАЛІ ІМЕНІ НАЗАРІЯ ЯРЕМЧУКА АННА БОЛЬШАК ПРЕДСТАВЛЯТИМЕ КИЇВСЬКУ ОБЛАСТЬ. Несправедливо, звичайно. Конотопчанка, дочка залізничника - батько дівчини Микола Миколайович працює дефектоскопістом у Конотопській дистанції колії, інженер Іван СУПРУН допомагає створити їй перший звуковий альбом - і за столичний регіон, а не за Сумщину. Ось так столиця й переманює в нас таланти. Та що поробиш. Великому кораблю, кажуть, велике й плавання. А талантові - великі сцени та повні зали слухачів.

    Микола ПАЦАК

    Станція Спортивна

    Спілкуючись з одним юним залізничником на тему дозвілля, почула трохи спантеличуюче запитання: А про спорт, можна? Звичайно, можна. Адже, слава Богу, до спорту і увага, і відношення, і ставлення на магістралі нормальні.

    У вихорі спортивних подій промайнув майже рік. Попереду - нові звершення, змагання та спартакіади, медалі та відзнаки. А головне - натхнення та бажання, як працювати, так і перемагати!

    Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа (КДЮСШ) «Локомотив» радує своїх прихильників новими спортивними досягненнями. Як відомо, до складу школи входить чотири відділення: футболу, волейболу, легкої атлетики та регбі. За минулий рік вихованці усіх відділень брали участь у різних спортивних змаганнях, в яких стали переможцями або призерами.

    ТАК ВИХОВАНЦІ ВІДДІЛЕННЯ ФУТБОЛУ беруть участь у Чемпіонаті м. Києва у шести вікових категоріях. Чемпіонат вже закінчується, залишилось зіграти по 2-3 гри. Але команду вихованців 2001 р.н. (тренер-викладач С. Кондратюк) вже можна привітати з І місцем. Вони перемогу здобули достроково, за три гри до закінчення змагань. Команда вихованців 1997 р.н. (тренер-викладач В. Новиченко) також увійшли до у трійки призерів у Чемпіонаті м. Києва з футболу (вища ліга) сезону 2010 р. і здобули право брати участь у Чемпіонаті України, вища ліга. Їх участь у Чемпіонаті України виявилася вдалою, зігравши всі ігри команда потрапила у фінал, який відбувається наприкінці жовтня - початку листопада 2011 р. Ми можемо тільки побажати команді вдалого виступу.


    Олімпійська чемпіонка Пекіна, вихованка спортивного клубу «Локомотив»
    Інна ОСИПЕНКО-РАДОМСЬКА.


    Призерка чемпіонату України серед молоді з веслування на байдарках та каное Ольга ТОПІХА.


    Вихованка СДЮШОР, переможниця змагань з веслування на байдарках та каное,
    що проходили у Дніпропетровську Людмила ГАЛУШКО та її партнерка по команді Людмила ЖУК.


    Команда Київської дирекції залізничних перевезень - переможниця ХІІІ спартакіади Південно-Західної залізниці.


    Вихованці відділення волейболу Андрій СТОРОЖЕНКО, Дмитро ШЛОМІН.

    У березні 2011 р. команда 1996 р.н. зайняла І місце у дитячо-юнацькому турнірі з футболу «Кубок Алушти 2011», а їх тренер В. Топчій був нагороджений грамотою, як кращий тренер цього турніру.

    Вихованці відділення волейболу також мають у своєму арсеналі вдалі виступи. У складі команди «Локомотив» (тренер-викладач В. Гаращенко) протягом 2010-2011 рр. брали участь у Чемпіонаті України з волейболу серед чоловічих команд вищої ліги, де посіли ІІІ місце.

    ВИХОВАНЦІ ВІДДІЛЕННЯ РЕГБІ (тренер-викладач В. Роганов) брали участь у Чемпіонаті України сезону 2010-2011 рр. серед чоловічих команд вищої ліги «Регбі -15», де у запеклій боротьбі здобули перемогу та за цей результат їм було присвоєно звання «Кандидат у Майстри спорту України», а тренеру-викладачу відділення В. Роганову Головним управлінням з фізичної культури і спорту при міській держадміністрації було присвоєно вищу категорію.

    ВИХОВАНЦІ ВІДДІЛЕННЯ ЛЕГКОЇ атлетики також не відстають. Вони брали участь у Першості профспілок з легкоатлетичного кросу, відкритому Чемпіонаті м. Києва, Чемпіонаті України. Так, у Чемпіонаті України серед молоді (м. Донецьк), що проходив у листопаді 2010 р. вихованець нашої школи Тимошек Дмитро посів 9 місце на дистанції 5000 м з результатом 15.19.

    Так тримати!

    Головне завдання ще одного підрозділу Південно-Західної - готувати резерв для Національної збірної команди України з веслування на байдарках і каное. СДЮШОР «Локомотив» успішно виконує це завдання. До складу збірної команди України входять 3 вихованці школи - Людмила Галушко, Юлія Вакуленко та Олександр Клименко. Сподіваємось, їх число збільшиться.

    Прихильники та вболівальники київського «Локомотиву» та спортивної школи чекають від вихованців спортивної школи нових спортивних результатів.

    Адміністрація спортивної школи висловлює подяку керівництву залізниці Олексію Кривопішину, помічнику начальника залізниці, начальнику адміністративної служби залізниці Олексію Коновалу, керівництву спортивного клубу «Локомотив» за підтримку дитячо-юнацького спорту та допомогу у проведенні і участі у змаганнях. Та вітає усіх залізничників з професійним святом. Здоров’я і наснаги!

    Ольга ГАНУЛ, заступник директора КДЮСШ «Локомотив», Фото з архіву «РС» та клубу «Локомотив»

    Життя триває!

    У сьогоднішньому світі, можливо, в нашій державі існує найбільша «щільність» ЗМІ у перерахунку на душу читача. У будь-якому разі така точка зору має право на життя через те, що наклад залізничних газет, зокрема «Рабочего слова» зростає. Це завдяки тим нашим передплатникам, які небайдужі до майбутнього газети залізничників, яка майже через рік святкуватиме 90-річчя.

    Критика в інтернеті, зауваження телефоном, пропозиції безпосередньо під час спілкування з кореспондентами - завдяки цьому вдосконалюємо нашу роботу. Намагаємось дотримуватися думки, що журналіст тоді стає журналістом, коли завбачливо не окреслює свій професійний простір захисним кругом гоголівського Хоми Брута. Навпаки, маємо сміливо реагувати на виклики будь-яких, передовсім суспільних змін, які відбуваються у наш час. Обшир журналістського вартування, публіцистичної розвідки збільшується з року в рік, з номера в номер. Щоби газету було цікаво читати.

    Вирізнити «вузьке місце», огранити його точним словом - це ще нульовий цикл. Треба бачити проблему не в статиці. Тому, приміром, на перші шпальти надходять репортажі з місця події, аналітичні розвідки і порівняння процесів реформ у залізничній галузі України та країн світу, історичні матеріали про розвиток зокрема столичної магістралі - то доробок із журналістських блокнотів моїх колег.

    Свого часу ми публікували теле-програму. Протягом двох років її вже немає на шпальтах газети. Інші видання розраховують на цю «фішку». Нашу газету читають й без телепрограми. Деякі видавці сподіваються на те, якщо у номері є ТБ-розклад, то її читатимуть, а водночас і все інше. У нас все з точністю до навпаки. Ми вважаємо, що пишемо літопис столичної магістралі якісно і цікаво, тому і маємо величезну кількість читачів. І «фішки» на п’ять газетних шпальт з телепрограмою - величезна розкіш.

    ... Під час останньої творчої наради колективом редакції висловлено чимало пропозицій, як зробити наше видання ще цікавішим.

    Концепція «Рабочего слова» - і надалі бути противагою відомій медійній концепції п’яти «С»: страх, смерть, сплітка (розпускання пліток), сенсація, секс. Вважається, що перелічені компоненти є абсолютним гарантом уваги з боку споживача медійного продукту. І на основі цієї думки власне зараз іде формування новин, репортажів. І ця проблема існує не тільки в Україні. Однак саме у нашій країні вона набула критичних масштабів. Ми відмовляємося працювати за такими принципами. Нехай в інших виданнях, коли йдеться про конкретні особистісні перемоги, успіхи, до цих позитивних явищ колеги ставляться недовірливо-агресивно. Ми - за позитив на шпальтах рідної для нас газети.

    Маючи історичну пам’ять, можна зрозуміти, чому в Україні сформувалося саме негативне інформаційне середовище - «любов до п’яти «С». Віримо, що із часом це обов’язково злине. Зокрема серед мас-медіа. Однак і сьогодні в усьому має бути міра, і вісті з негативним змістом, можливо, й несуть правду до людей, але тільки один її бік. У світі існують не тільки зло та лихо, є чимало малих та великих досягнень людей. Життя триває далі. Чому б не показати його вповні?!

    Шановні залізничники! Ми працюємо для вас, тож висвітлюйте через газету свою точку зору конкретно за вашою специфікою. Теми наших майбутніх репортажів - за вами! Давайте разом працювати для розвитку нашої галузі.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    Моя залізниця - моє майбутнє!

    МАЛА ПІВДЕННО-ЗАХІДНА, як з любов’ю називають Київську дитячу залізницю, це зовсім не велика іграшка чи діючий макет. Це - початок професійного шляху людей багатьох поколінь, маленька країна у великому світі українських залізниць. Юних мешканців цієї країни, яких зараховують до багаточисельного колективу столичної магістралі, не можна не привітати із ДНЕМ ЗАЛІЗНИЧНИКА УКРАЇНИ.



    Майбутній диктор вокзалу.


    Квіти та подарунок за кращий малюнок Дмитру ПРАСОЛУ.


    «Голубой вагон бежит, качается».


    Знання - основа інформатики.

    Незважаючи на малі обсяги (2,5 км), все, що тут відбувається, все справжнє: дві станції, депо рухомого складу, тепловози та паровоз, навчальні класи, кабінет інформатики. І обслуговують це господарство діти - учні шкіл м. Києва. Навчально-виробнича практика знайомить майбутніх фахівців із головними професіями залізничного транспорту: машиніста, диспетчера, чергового по станції, оператора, диктора, провідника, чергового по вокзалу… Завдання і секрети яких свідомо допомагають юним залізничникам підходити до вибору своєї майбутньої професії.

    Багато колишніх юних залізничників успішно працюють фахівцями на магістралях України, насамперед на Південно-Західній, яка всебічно й постійно турбується про свою молодшу сестру.

    А ще на Малій залізниці проходять тематичні виставки, спортивні змагання, конкурси професійної майстерності та дитячої творчості, у тому числі - на кращий малюнок на залізничну тему.


    Вернісаж дитячої творчості.


    Свято на Малій Південно-Західній.

    Орієнтувати юнь у виборі професії, прищеплювати любов до праці, техніки, виховувати відчуття відповідальності за доручену справу - головна мета Малої столичної магістралі.

    Тож зі святом тебе, Київська дитяча залізнице!

    Фото з архіву редакції

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175
    Цілодобова довідка - Розклад руху поїздів: 0(44) 503-70-05