РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 2 (17 січня 2010) 

  • «Лікарі» вантажних вагонів

    Кожен структурний підрозділ нашої залізниці має свою історію, яка тісно пов’язана із залізничними вузлами, іншими частками і магістраллю в цілому. Є свій літопис й у вагонного депо ст. Жмеринка, який розпочинається разом із історією місцевого паровозного депо. А це було в останні роки позаминулого століття. На той час і аж до 1933 р. на ст. Жмеринка-Товарна існували, на правах цеху паровозного депо (ТЧ-5), невеликі майстерні. В них виконувалось обточування шийок колісних пар, заливання оливами підшипників, їх розточування. Роботи також проводились на покрівельній та механічній дільницях. На той час очолював ці майстерні М. ЛЕЛЬБАХ.

    Продовжувачі традицій

    Спеціальною постановою на початку червня 1933 р. на мережі залізниць вимагалось створити вагонні дільниці. Таким чином із служби тяги виокремили вагонне господарство. А уже 25 червня того ж року на ст. Жмеринка організували другу вагонну дільницю (ВЧ-2). Ця дата й вважається днем народження сучасного вагонного депо, яке нині очолює Віктор ДЗЮНИК.

    У перші роки існування новоствореної дільниці тут проводився поточний відчіпний ремонт вантажних вагонів. На початку квітня 1935 р. цей підрозділ, який тоді очолював Ю. РЕПНЄВСЬКИЙ, надбав статусу самостійної господарської структури. В той же час на ст. Жмеринка-Товарна розпочалось будівництво типового вагонного ремонтного пункту (ВРП). Наступного року такий же пункт звели й на ст. Вапнярка, який підпорядковувався ВЧ-2.

    Та в житті кожного колективу, як і людини, настають найзначніші події, періоди. Тож для жмеринських вагонників черговим і значимим періодом був 1936 р. Задля покращення контролю за технічним станом вагонів та якістю проведеного ремонту в червні того ж року запровадили посади приймальників рухомого складу центрального управління вагонного господарства, які були прикріплені до залізниць. Це, певною мірою, вплинуло на ситуацію, однак більше значення для підвищення якості робіт мало технічне переоснащення ВРП. Проводив такі роботи колектив на чолі з Іваном АСМОЛОВИМ.

    Варто зауважити, що на той час це була неординарна особистість. Завдяки саме йому з 1940 р. у Жмеринці розпочали виконувати середній та річний ремонти вантажних вагонів. Тут також обладнували рухомий склад автогальмами та автозчепами. Це були планові види ремонту. Однак при цьому продовжувались роботи з приведення в норму вагонів безпосередньо в поїздах, які прибували до Жмеринки. А в допоміжних цехах освоїли випуск та ремонт запасних частин, які використовувались у подальшій роботі.

    Тож цікаво дізнатись, хто цей фахівець, який здійснив підйом підприємства на новий якісний рівень?

    Іван Асмолов народився 1905 р. у с. Дородці Калузької області. На залізниці він розпочав свою роботу по закінченні Брянського механічного технікуму техніком вагонного депо ст. Помічна. З лютого 1938 р. очолив вагонне депо Жмеринка. За цей час, аж до початку фашистської навали, він і зумів організувати, оновити, переоснастити підприємство. Та почалась війна...

    Івана Никифоровича, незважаючи на «бронь», призвали до війська та направили на діючий фронт. Із притаманною йому активністю, офіцер-залізничник взявся за виконання своїх військових обов’язків, не став «відсиджуватись у окопах», а розпочав активну військову діяльність. Та активістам на війні, як відомо, не завжди таланило. От і фронтовий шлях нашого героя обірвався на певному етапі, коли війна була у розпалі. А 10 січня 1944 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання завдання командування в боротьбі із німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність та героїзм Івану Никифоровичу Асмолову присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно. Але перелік продовжувачів трудових традицій на цьому не переривається.

    Статус збережено

    Під час війни основне обладнання було вивезене зі Жмеринки. Повернуто після звільнення Вінниччини від окупантів. Керував цими роботами Наум КАРАНДАШ. У повоєнні роки ВРП відновився й почав розвиватись. І уже у 1947 р. база підсилилась потужнішим обладнанням та зросли об’єми робіт, вагоноремонтний пункт у Жмеринці набув статусу вагонного депо, який зберігається й донині.

    З того часу розкриваються нові сторінки в історії підприємства. Трудовий колектив ремонтників розпочав їх писати під керівництвом Миколи БОЯРСЬКОГО - інженера-майора тяги. Варто повернутись до згаданого вище звання. Воно близьке до військового. І не випадково. Адже залізниця під час війни, та й тривалий час в повоєнні роки, відносилась до військових формувань. Та й формений одяг був схожим. У керівного складу залізничників були звання, прирівняні до офіцерських. А у фахівців технічних служб додавалось ще й - інженер. Порядок на залізничних підприємствах був близьким до армійського. За значні порушення залізничників відправляли навіть на гауптвахту, де вони перебували визначений термін. Тож і у вагонному депо підтримувались належна трудова дисципліна та порядок.

    Це дозволило за короткий термін окрім капітального, середнього і річного ремонтів вагонів освоїти виконання робіт з модернізації рухомого складу. Для оновлення повітророзподільників було проведено реконструкцію автоконтрольного пункту. В ньому встановили нове обладнання, яке дозволяло якісніше ремонтувати гальмові системи. Подальший розвиток підприємства проходив на тлі організаційних заходів, які стосувались і його.

    1952 р. Вінницьку залізницю, яку було утворено за рік до війни, розформували. Жмеринське вагонне депо повернулось до складу Південно-Західної залізниці. А 1960 р. його об’єднали із вагонним відділом. У подальші роки в депо постійно проводилась реконструкція цехів. Підприємством у той період керували Володимир ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, Микола ВОЛКОВ, Ізраїль ГА-ЛЬЯНСЬКИЙ, Іван ВОЛОВАТОВ, Тимофій ОСАДЧУК, Володимир СІНЬКО.

    Найбільшого оновлення зазнав вагоноскладальний цех. Він надбав сучасного вигляду. Поряд із ним звели ресорний цех, а також приміщення для миття вагонних деталей. Згодом з’явився новий механічний цех.

    Ще 1965 р. до вагонного депо долучили пункт підготовки вагонів під завантаження, який до цього входив до складу ст. Жмеринка. Через певний час такі пункти й на інших станціях перепідпорядкували вагонному депо. Крім цього, його колективу ввели в обов’язки розробку в металобрухт списаних вагонів. А на ст. Жмеринка-Подільська та деяких інших утворили нові виробничі підрозділи - пункти технічного обслуговування вагонів (ПТО).

    У 1973 р. вагоноскладальний цех зазнав нової реконструкції, після якої в ньому було утворено три лінії довжиною по 50 метрів. Це дозволяло одночасно проводити роботи на шести рухомих одиницях. З того часу депо спеціалізувалось на ремонті критих вагонів.

    У перші роки проголошення незалежності України, коли розпочався спад перевезень і відповідно й ремонту вагонів, у колективі зуміли зберегти цінні кваліфіковані кадри, підтримати в належному стані обладнання та будівлі.

    Працювати лише на успіх

    Та нового розвитку цей структурний підрозділ зазнав з 2003 р., коли його очолив Віктор Дзюник. Тут задіяли мийну машину високого тиску для очищення візків, впровадили дві установки для наплавлення гребенів колісних пар горизонтального типу. Є тут обладнання для наплавлення та механічної обробки підп’ятникового місця надресорних балок, а також з механічної обробки похилих площин надресорних балок. Придбано комплект приладів «Робокон» для підбору роликових підшипників та багато іншого обладнання, яке дозволяє на високому рівні виконувати ремонтні роботи. Крім того, впроваджено в дію пункт поточного ремонту вагонів на ст. Могилів-Подільський, пункт підготовки вагонів під навантаження на ст. Гречани. І це ще не все. Впроваджено в експлуатацію 36-у спеціалізовану колію та вагоноремонтну машину «Донбас» на пункті підготовки вагонів під завантаження на ст. Гнівань...

    У 2007 р. підприємство атестовано на право виконання деповського відновлення вантажних вагонів. З того часу колектив, в якому працює понад 600 фахівців, виконує практично усі види ремонту, за винятком капітального. Тут також проводиться технічне обслуговування вагонів. На успіх працюють ПТО Жмеринка-Подільська, Жмеринка-Вантажна, Гречани, Вінниця, Могилів-Подільський, Кам’янець-Подільський, ПКТО Калинівка, Деражня, Рахни, Холоневська, Бар, Ярмолинці, Гуменці, ППВ Гнівань.

    За довгі роки існування підприємства тут сформувався прекрасний трудовий колектив зі своїми традиціями та династіями. Уже і онуки працюють у виробничих цехах, які створювали та оновлювали їхні батьки та діди. Свого часу на цьому підприємстві трудились прославлені фронтовики. Серед них - два повних кавалери ордена Слави - Степан ПОЛОВИНЕЦЬ та Михайло ФІТЬКА. Більш ніж по тридцять років працюють бригадир поточного відчіпного ремонту вагонів Павло ЖИВІЦЬКИЙ, слюсар Віталій ДРОЗДА, оглядач-ремонтник Михайло ГНАТЮК. Усі вони мають галузеві нагороди, заохочення від керівництва.

    За більш ніж столітній період жмеринські «лікарі» вантажних вагонів повернули в експлуатацію сотні тисяч одиниць рухомого складу.

    Никифор ОЛЕКСІЄНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05