РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 14 (7 квітня 2011) 

  • Про «скривджене» місто, або Чи варто перейменовувати станцію

    Олександр Капітоненко надіслав до редакції «Рабочего слова» великий і цікавий лист. Він, краєзнавець й уродженець міста Буринь, вважає, що «нереалізований залізничний проект спотворив топоніміку краю», а тому необхідно відновити справедливість - нарешті надати станції Путивль назву міста, де її розташовано.

    Із незначним скороченням ми подаємо цей лист.

    «Путивльським можновладцЯм початку ХХ ст. не терпілося, щоб повітовий центр став би з’єднаним з мережею залізниць Російської імперії, які свого часу його оминули з певних причин. У курських архівах зберігаються цікаві матеріали про проект з’єднання м. Путивль із залізничною лінією…

    З історичних джерел відомо, що згідно з проектом будівництва нової залізничної лінії від Курська до Києва вона мала проходити безпосередньо через Путивль. Однак, згідно з існуючими переказами чи легендами, місцеве духовенство, купці, власники гужового промислу, що звикли до розміреного життя, а також побоюючись втратити свої прибутки, не захотіли порушувати усталений уклад. Тому вони, буцімто, дали великий хабар інженерам, які проектували цю залізницю, попрохавши провести її подалі від старовинного міста. Тож місцем для побудови станції було вибрано місцевість між селами Червоною (Красною) Слободою та Буринню, яке розташовувалось за 18 верст від Путивля. Тому станція спочатку називалася Красне. Про це свідчать старі карти та архівні документи, зокрема «Журнали засідань ХІХ чергового повітового земського зібрання з 12-го по 15-те жовтня та екстреного 18-го лютого 1884 року».

    Та все ж згодом путивляни зрозуміли, що дуже прорахувалися, бо з побудовою станції поблизу Бурині цей населений пункт почав бурно розвиватися. Незабаром тут було побудовано бурякоцукровий та цукрорафінадний заводи промисловця Шевеля Ширмана, на яких з’явилися робочі місця. Таким чином селяни ставали робітниками, внаслідок чого їх добробут помітно покращився. Згодом Буринь (з 1895 р.) стала волосним центром і перетворилася з села на містечко. У ньому, завдяки залізничній станції, також активно почала розвиватися торгівля. Так, бакалійними та мануфактурними товарами торгував купець Пантелеймон Кальченко, а хлібну торгівлю вів Олександр Федер, контору якого було розташовано безпосередньо при станції.

    За ЧасІв радЯнськоЇ влади Буринь стала повноцінним районним центром і 1964 р. вже набула статус міста. У період керівництва М. Хрущова Путивльський район був навіть приєднаний до Буринського, а не навпаки. Тут, вірогідно, переважила економічна доцільність та транспортна доступність, а не історична давність.

    Путивль же почав занепадати. Відсутність залізниці помітно позначилася на розвитку його економіки та містобудування. Так, городяни внаслідок віддаленості від залізниці мали платити так звану гужову надбавку за поставлені з інших місць товари, переживати різні транспортні пригоди та незручності.

    Тому місцева влада на об’єднаному засіданні надзвичайного Путивльського повітового земського зібрання та Путивльської міської думи 13 січня 1908 р. з питання про приєднання м. Путивль до залізничної мережі імперії визнала за доцільне прокладання залізниці та, погоджуючись з доповіддю спеціальної комісії щодо проведення запроектованої до побудови акціонерним товариством Придніпровської залізничної магістралі Херсон - Катеринослав - Полтава - Терни, продовжити її через ст. Путивль Московсько-Києво-Воронізької залізниці по Путивльському повіту до міст Путивль та Глухів і далі до ст. Хутір Михайлівський тієї ж Московсько-Києво-Воронізької залізниці. На цій підставі зібрання ухвалило прохати Курське губернське земське зібрання прийняти на себе подальше провадження справи з прокладання залізничної лінії через Путивльський повіт та м. Путивль згідно із зацікавленими земствами.

    До розробки проекту був залучений інженер шляхів сполучення Степан Чмутов. У своєму листі від 28.02. 1908 р. він виклав техніко-економічне обґрунтування, в якому, зокрема, зазначив: «Прокласти вітку від ст. Буринь (Путивль) до м. Путивль (до р. Сейм без мосту через Сейм) коштує недорого, близько 500 тис. руб. Кінцевий пункт вітки (ст. Путивль) буде навпроти міста між річкою Рехтою (Сейм) та оз. Хатишем. Довжина гілки від 14 до 15 верст. Якщо ж ви бажаєте мати проект від ст. Терни через Буринь та м. Путивль до ст. Глухів, то це буде завдовжки 87 верст плюс 3 версти з’єднувальна гілка до ст. Буринь, загалом 90 верст. Напрямок тут буде іншим, а саме: перетин ріки Сейм південніше хутора Калініна, потім на село Білу Галицю та Ширяєве, щоб вздовж яру розвинути від долини р. Сейм підйом у степ на 40 верст. Обігнувши Ширяєвський яр, лінія піде на Путивль і з північно-східної околиці міста, за півтори версти від нього (у бік Рижкового хутора), буде спроектована ст. Путивль».

    …Будівництво залізничної ст. Путивль планувалося безпосередньо поблизу м. Путивль. На жаль, цьому проекту не судилося бути здійсненим в силу певних причин. А залізнична ст. Красне, що згодом опинилася у межах Бурині внаслідок її розростання, з незрозумілих мотивів чомусь пізніше була перейменована на ст. Путивль. Ця географічна невідповідність, створена внаслідок недолугої старорежимної топонімічної політики, нині викликає плутанину..., ускладнює пасажирам придбання квитків та призводить до незручних ситуацій, коли вони дізнаються, що від залізничної станції до м. Путивль мають добиратися ще понад 20 км на іншому виді транспорту.

    Зараз в УкраЇнІ настав час великих реформ, тому наразі було б доречним для міської влади порушити перед керівництвом Південно-Західної залізниці питання про перейменування ст. Путивль на ст. Буринь. Тут за приклад можуть служити обласні центри. Адже немає ж у Сумах ст. Чернігів, а у Чернігові - ст. Суми. Тож і в Бурині має бути однойменна станція… Адже маємо вже приклад, коли 2007 р. ст. Воронезьку, що у Шосткинському районі на лінії Конотоп - Хутір Михайлівський, безболісно перейменували на ст. Терещенську. Про це навіть опублікували в Інтернеті відповідну телеграму…

    …Якщо ж путивлянам заради престижу так затялося мати залізничну станцію з назвою Путивль, то нехай перейменують роз’їзд Щечкове поблизу селища Гірки на залізничній лінії Ворожба - Хутір Михайлівський, яка проходить територією Путивльського району. Це було б більш справедливо з точки зору географії та здорового глузду. А у Бурині нехай би вже була однойменна ст. Буринь. Так підказує логіка. Так диктує нам час реформ, у тому числі і в залізничній топоніміці».

    ПитаннЯ, порушене у листі Олександром Капітоненком, цікаве. Прокоментувати його редакція попросила заступника начальника Конотопської дирекції залізничних перевезень Василя БУЦЕРОГУ. Василь Костянтинович відзначив, що станція Путивль свою назву носить уже понад сто років і що ні органи місцевого самоврядування, ні громадські організації Бурині у дирекцію з проханням перейменувати її не зверталися. Перейменування створить певні труднощі для підприємств, які одержують чи відправляють зі станції Путивль вантажі. А щодо пасажирів, то їм, які бажають уперше потрапити до славного літописного граду, відвідати музеї цього міста, помилуватися чудовими краєвидами Посейм’я, зручніше орієнтуватися саме на багатолітню назву станції. «Тому, - підсумував заступник начальника Конотопської дирекції, - я не думаю, що перейменування назви станції Путивль є доцільним».

    Від себе додам, що назв станцій, які не відповідають назвам населених пунктів, де вони розташовані, багато. У Сумській області, наприклад, це - Зернове (місто називається Середино-Буда), Хутір Михайлівський (Дружба), Смородинове (Тростянець), Путійська (найближче село має назву Слобода) тощо. До цього вже звикли, і ніхто не вважає скривдженим своє рідне місто, яке не потрапило на залізничну карту.

    Терещенською станція називалася практично весь час. Лише кілька десятиліть вона побула Воронізькою - занадто пильним ідеологам здалося крамольним, що таким чином згадується мільйонер-цукрозаводчик Терещенко. Але коли ідеологічні шори спали, місцева громадськість, підтримана депутатами селищної ради і депутатами Шосткинської районної, наполягла, аби станції повернули стару назву. Тобто це була воля жителів селища Вороніж, і керівництво залізниці погодилося на перейменування. Тим паче, що внесок родини Терещенків у створення залізничної мережі регіону дійсно був вагомим.

    А щодо реформ, про які згадує автор листа, то їх суть не в перейменуванні. І коли наразі узяти місто Буринь, то в минулому році сюди прийшла електричка з Києва і, сподіваюся, жителі міста вже відчули перевагу електрифікованого руху по залізниці. На станції Путивль ростуть обсяги вантажної роботи - це теж наслідок електрифікації дільниці Конотоп - Ворожба. Тобто залізниця не стоїть осторонь тих кращих змін, які відбуваються сьогодні в державі, визначаючи своїм першочерговим завданням створення сучасних умов для перевезення пасажирів і вантажів. І нехай, мабуть, Путивль все ж таки залишиться на залізничній карті.

    Фото Василя ЛУЦЕНКА

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05